ІМПЛІКАТУРИ В НІМЕЦЬКОМОВНОМУ РЕКЛАМНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Термін «імплікатура» уперше вжив Г. П. Грайс у своїх публікаціях “Logic and Conversation”; “Futher Notes on Logic and Conversation” у 1967 р. Імплікатурою науковець називає те, що мається на увазі, на що натякається, або що імплікується у моменті мовлення, але воно не міститься у висловлюванні, не виражено буквально. У лінгвістичній літературі немає єдиної класифікації імплікатур. П. Грайс виокремлює 2 типи: конвенційні та конверзаційні імплікатури. Конвенційні імплікатури походять із загальноприйнятих значень слів. Вони не базуються на постулатах Принципу Кооперації Грайса, проте потребують додаткових – фонових знань, без яких адекватність їх інтерпретації є неможливою. Конверзаційні імплікатури виводяться на основі контексту дискурсу й максим Принципу Кооперації. Конверзаційні бувають загальними й частковими.