ПЕРСПЕКТИВНІ МІКРООРГАНІЗМИ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ АНТИБІОТИКІВ ТА ІНШИХ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ ПРЕПАРАТІВ

Анотація

Одним із найважливіших досягнень медицини ХХ сторіччя стало наукове обґрунтування положень хіміотерапії інфекційних хвороб, визначених та доведених Нобелівським лауреатом (1908), німецьким вченим Паулем Ерліхом, який і запропонував термін «хіміотерапія» [1]. Саме йому належить ідея «чарівних куль»  і саме він вважається засновником та творцем в мікробіології хіміотерапевтичного напрямку. Досліджуючи разом із  Кіоші Шига, яким чином впливають на трипаносоми анілінові (фуксин) та бензидинові (трипеновий синій і червоний) барвники він довів, що в організмі інфікованих лабораторних тварин ці патогенні найпростіші в результаті дії вказаних барвників досить швидко гинуть. Ерліх встановив також, що сполуки миш’яку та аніліну досить ефективно впливали на збудник сифілісу і запропонував у 1908 році для лікування цієї хвороби сальварсан (препарат № 606) та неосальварсан. Сальварсан, таким чином, став першим в історії фармацевтичним препаратом із антибактеріальними властивостями. Ерліх також показав, що антимікробні препарати повинні мати вибіркову дію («селективну токсичність»), тобто, діяти на збудників і не бути токсичними до клітин організму людини. Але через певний час вченим було встановлено нову закономірність – явище стійкості збудників до протимікробних препаратів, а саме те, що спірохети сифілісу поступово ставали нечутливими до дії на них сальварсану. Після надзвичайно важливих досягнень Ерліха вчені почали інтенсивно шукати та створювати інші речовини для лікування інфекційних хвороб.