ПЕРСПЕКТИВНІ МІКРООРГАНІЗМИ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ АНТИБІОТИКІВ ТА ІНШИХ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ ПРЕПАРАТІВ
Опубліковано 27.03.2023
Як цитувати
Завантаження
Авторське право (c) 2023 Валерій Войцеховський , Лілія Авдєєва , Олександр Балко , Ольга Балко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.
Анотація
Одним із найважливіших досягнень медицини ХХ сторіччя стало наукове обґрунтування положень хіміотерапії інфекційних хвороб, визначених та доведених Нобелівським лауреатом (1908), німецьким вченим Паулем Ерліхом, який і запропонував термін «хіміотерапія» [1]. Саме йому належить ідея «чарівних куль» і саме він вважається засновником та творцем в мікробіології хіміотерапевтичного напрямку. Досліджуючи разом із Кіоші Шига, яким чином впливають на трипаносоми анілінові (фуксин) та бензидинові (трипеновий синій і червоний) барвники він довів, що в організмі інфікованих лабораторних тварин ці патогенні найпростіші в результаті дії вказаних барвників досить швидко гинуть. Ерліх встановив також, що сполуки миш’яку та аніліну досить ефективно впливали на збудник сифілісу і запропонував у 1908 році для лікування цієї хвороби сальварсан (препарат № 606) та неосальварсан. Сальварсан, таким чином, став першим в історії фармацевтичним препаратом із антибактеріальними властивостями. Ерліх також показав, що антимікробні препарати повинні мати вибіркову дію («селективну токсичність»), тобто, діяти на збудників і не бути токсичними до клітин організму людини. Але через певний час вченим було встановлено нову закономірність – явище стійкості збудників до протимікробних препаратів, а саме те, що спірохети сифілісу поступово ставали нечутливими до дії на них сальварсану. Після надзвичайно важливих досягнень Ерліха вчені почали інтенсивно шукати та створювати інші речовини для лікування інфекційних хвороб.
Посилання
- Ерліх // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006. Біографія Герхарда Домагка на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Paul Gelmo (14 травня 1908) "Über Sulfamide der p-Amidobenzolsulfonsäure, " [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] Journal für praktische Chemie, 77 : 369–382. (нім.)
- Біографія Герхарда Домагка на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
- Флемінґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Біографія Олександра Флемінга на сайті нобелівського комітету [Архівовано 21 червня 2011 у WebCite] (англ.) L. Colebrook. Alexander Fleming(1881—1955), Biogr. Mems Fell. R. Soc.1956 2, 117—127.
- Н. І. Паламарчук. Ілля Мечников — лауреат Нобелівської премії, уродженець України // Сторінки історії.- 2015.- Вип. 39.- С. 33-41
- Мельник М. И. И. Мечников: жизнь — труд — мировозрение: введение в изучение Мечникова / М. Мельник. — Харьков: Гос. изд-во Украины, 1924. — IV, 171 с. [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Кушнєрова М. О. Зельман Ваксман — видатний вчений, якому світ завдячує за відкриття стрептоміцину / М. О. Кушнєрова // Український пульмонологічний журнал. — 2013. — № 2. — С. 67-71.
- Пухлик Б. М. Украинские корни великой истории: Зельман Абрахам Ваксман, первооткрыватель стрептомицина / Б. М. Пухлик // Мистецтво лікування. — 2013. — № 6. — С. 65-66.
- Пухлик Б. М. Наш великий земляк Зельман Абрахам Ваксман / Б. М. Пухлик // Мистецтво лікування. — 2007. — № 6. — С. 92-95.
- Пустіва В. Автор стрептоміцину — подолянин / В. Пустіва // Аптека Галицька. — 2003. — № 20. — С. 27.