ПОШКОДЖЕННЯ МОЗКОВИХ СТРУКТУР ПРИ РІЗНИХ ФОРМАХ ДЦП ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОДАЛЬШИЙ ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Анотація

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) об’єднує групу непрогресуючих неврологічних нервров-м’язових захворювань.  Проте дитина росте, і через первинний дефект нервової системи не розвиваються, або розвиваються уповільнено та зі значними відхиленнями інші рухові та псхічні функції. Тяжкість рухових проявів ДЦП залежить від того, які мозкові структури пошкоджено. Тяжкість порушення психічних функцій не має прямої кореляції із тяжкістю рухових порушень, за даними дослідників. [1]. На сьогоднішній день відома велика кількість причин, через які може виникнути ДЦП, а також виділені періоди онтогенезу, коли може виникнути пошкодження мозкових структур та нерврово-м’язової системи. [2]. Така систематизація має практичний сенс з точки зору оцінки реабілітаційного потенціалу та прогнозу. Чим пізніше виникло ушкодження мозкових структур, тим більше збереженими можуть виявитися інтелектуальні функції попри складність рухового дефекту. Однак клінічна форма ДЦП має суттєвий вплив на можливості компенсаторного розвитку збережених інтелектуальнихфункцій, оскільки відомо, що вони розвиваються в результаті цілеспрямованої діяльності та зкоординованої рухової активноості.