МОЖЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ ВИБУХОВОЇ ЛЕГКОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ

Анотація

Значна поширеність легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ), спричиненої вибухом, під час конфліктів в Іраку та Афганістані спонукала до більш ретельного вивчення біомедичних ефектів вибухової хвилі в надії покращити захист військових, розробити якісніші критерії діагностики та можливі напрямки фармакотерапії вибухової нейротравми, але незважаючи на значну кількість експериментальних досліджень протягом останніх десятиліть, біофізичні та біохімічні механізми вибухової лЧМТ все ще залишаються неясними [1-4]. Прогрес у їх вивчені ускладнюється низкою методологічних обмежень, серед яких очевидна неможливість експериментів з контрольованою вибуховою речовиною на людях, відсутність надійних сенсорів динамічних параметрів вибуху [4], складність виявлення незначних змін у мозку людини після лЧМТ сучасними методами клінічної візуалізації [5]. З огляду на це, все частіше зв’язок між фізичними факторами вибуху та біологічними реакціями клітин мозку досліджують за допомогою тваринних і обчислювальних моделей [2,4,6,7]. Моделювання ЧМТ є справді багатовимірною проблемою через складність та мінливість сценаріїв вибуху, неоднорідність та анізотропію біологічних середовищ поширення вибухової хвилі, а також значну кількість різнорівневих клітинних механізмів, залучених до первинних та вторинних реакцій мозку на травму. У роботі за даними літератури розглянуті основні можливості та обмеження застосування тваринних та обчислювальних моделей при вивченні механізмів вибухової лЧМТ.